Такі часи настали !
Брати протів братів ідуть.
Вони недумають ,про те.
Що вкогость є сім'я ,що в когось є вже діти .
Комусь вже рік,комусь вже п'ять,а хтось лиш тіки народився!
Вони бируть цей автомат ,стріляють і навіщо.
Давайте все припинем!
Нетреба крові проливать, за раді чого з за землі!
Давайте будим мирно жить ,на цему білім світі ,і будим памятать про -те що в нас є малі діти!!!!!!!

Що сталося з моєю країною?
Колись багатою та красивою,
Колись сильною та єдиною.
Колись квітучою Україною?
Залишилась вона розорена,
Розбита і пограбована.
Бо нема господаря чесного.
Бо нема хазяїна мудрого.
Як би знали козаки
Та Тарас із Лесею,
До чого докотились ми,
Та, що ми натворили.
Подивившись би на це
Промовляли мабуть,
"Не за це боролись ми,
Не за це страждали"!
Загубили Україну.
Віддали у рабство.
За багаті бариші
Продались багаті.
Вибач нене Україно,
Вибач мила, люба.
Не змогли зберігти ми
Тебе воєдино.
Та боротися ми будем,
Ще сили є вдосталь,
Ще козацький дух у жилах
Не забутий просто.

Найбільша в світі мудрість – розуміти,
Побачити єдину, просту річ.
Ми всі – власних вчинків діти,
Формуємося протягом сторіч.

Ми самі вині в наших «помилках»,
І доля тут ну зовсім ні до чого.
І коли зрозумієш це настане крах,
Руйнація єства твого старого

З цією істиною ти переродись,
І куй себе з незламного граніту.
На світ по-новому дивись,
І пам’ятай – ми власних вчинків діти.

Помолімося за Україну
За мирне небо
За лани широкі.
Щоб вже закінчилась війна,
Щоб більш ніколи не лунали
Ні вибухи ні постріли у нас,
Щоб наші діти в мирі виростали
І лихоліть війни не знали.
Помолімося за тих,
Хто нас з тобою захищає.
Вертайтесь додому
До рідного краю.
Помолімось за майбутнє
Людей та країни.
Помолімось усім серцем
За нашу Україну!

Душа болить мені за Україну
За милі серцю зранені края.
Тебе ми майже довели до смерті,
У ворожнечі ми своїй роздерті.
Забули ми, що ми один народ,
Що в кожному куточку України
Не племена розрізнені живуть,
А нація єдина!
Історія нас спільна всіх єдна.
Культура, мова, віра.
Не личить нам під інших підпадать
Ми вільна, самостійна Україна!
І на коліна нас поставити не вдасться.
Ми гідну відповідь дамо.
Ми будем захищати Батьківщину.
Одну єдину! Нашу Україну!
Я вірю, що поборем ворогів,
І зовнішніх і внутрішніх поборем.
Нехай не легко буде нам іти,
Але завжди ми досягаємо мети.
Народ наш витримав багато.
Та сильні духом, не зламались ми.
І кращі ще попереду часи
Бо волелюбні, незнищенні ми!

Не раз боролись ми за правду
Не раз нас били і кляли,
Але скидали ми ярмо,
Яке клонило до землі.
Не раз хотіли полонити
Й в ворожі пути затягти.
Не вийшло нами володіти
Бо волелюбнії ми діти,
Ми діти тих степних вояк,
Що боронили Україну
Від знахабнілих чужаків,
Що захопити нас хотіли.
Тому, згадаймо приклад давніх
І заповіді тих часів.
Боротися за правду варто!
Боротися за правду слід!